Теплого Олекси

Теплий Олекса випускає бджіл на весну
Свято “Теплого Олексія” одне з найважливіших свят для пасічників. Воно випадає на 30 березня, коли ми по церковному календарю згадуємо преподобного Олексія чоловіка Божого. В народі це свято отримало назву «Теплого Олекси». Цей день відзначають не тільки пасічники, але й мисливці, рибалки, селяни.

Св. Олексій родився наприкінці 4 століття в сім`ї римського сенатора Євфіміана. Від батьків отримав добре християнське виховання. У 18 років батьки одружили його на багатій римлянці. Але відразу після шлюбу Олексій залишив дружину, батьків, і подався до м.Едесси в Сиріі, Там 17 років при храмі Пресвятої Богородиці він молився. Пресвята Богородиця звістила паламареві цього храму, що Олексій є чоловіком Божим. Коли він став відомим усьому місту, то таємно покинув його. Під час подорожі на кораблі попадає в шторм, А коли корабель пристав до берегів Італії, Олексій іде додому як жебрак. Він не признався батькам, а найнявся на службу, і 17 років прожив під домашніми сходами. Лише після смерті знайшли при ньому записку з його справжнім іменем і описом життя.



В деяких регіонах України св.Олексія пасічники вважали своїм покровителем. Свято «Теплого Олекси» є початком робіт на пасіці. У давнину в цей день пасічники виносили вулики з зимівників, розкривали їх, даючи бджолам можливість облетітись. Покроплювали вулики освяченою на Стрітення водою примовляючи: “Теплий Олекса випускає бджіл на весну”. Виставляли ікони покровителів бджільництва, ікону св.Олексія, та молилися, щоб Господь послав гарне літо та багато меду. Просили заступництва св.Олексія, щоб допомагав пасічникам та охороняв бджіл від бід. Біля кожного вулика пасічник виголошував: «Боже мій, стаюся на коліна, і усі небесні сили, ангели і архангели ; я вас бджолами пускаю на всякі квіти, на чотири части усього світа: на схід, на захід, на південь, на півноч, по всьому світу по густі меди, по часті рої, Господу Богу на хвалу і я вас, бджоли, випускаю і благословляю іменем Господнім, йдіть з радістю і вертайтеся з користю».

Також пасічник обходив вулики, постукував паличкою і примовляв:”Нуте ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть не лінуйтесь, приносьте густі меди і рівні воски, і часті рої Господу Богу на офіру, а господареві на пожиток”.
Перед початком робіт усі наперед сідали на лаву, аби на пасіці рої сідали часто і низько. Також посеред пасіки викопували дернину, тричі обходили довкола пасіки і цією землею торкалися кожного вулика, щоби так як земля не може рушити з місця, так щоб і бджоли не могли нікуди рушити від свого господаря.

Теплого Олекси 2014



Звичайно, кожен регіон був багатий на свої звичаї та традиції. На жаль багато з них ми втратили, деякі призабули,
деякі на сьогоднішній час не є актуальні. Але ми повинні досліджувати, відроджувати та впроваджувати в життя народні обряди. Адже, як сказав видатний український пасічник Петро Прокопович: «Пасіка – найсвятіше місце, і кожен, хто хоче з неї мати прибуток, повинен дотримуватись давніх традицій та звичаїв».

о.Андрій Івашків, пасічник
священник церкви святої Покрови с.Раковець Львівської області, рік 2005

 

Поділитись у соцмережах: